Органи державої влади

      Органи державної влади — це ланка (елемент) механізму держав , що бере участь у виконанні функцій наділений при цьому владними повноваженнями.
  

                 Ознаки державних органів:

1. Орган держави володіє певною самостійністю, автономією, проте він є частиною єдиного механізму держави, займає в державній машині своє місце і міцно пов'язаний з іншими її частинами.
2. Орган держави складається з державниз службовців, які перебувають в особливих правовідносинах з органом.
   Службовці держави безпосередньо не виробляють матеріальних благ, тому їх утримання покладається на суспільство.
3. Органи держави мають внутрішню будову (структуру). Вони складаються з підрозділів, скріплених єдністю цілей, заради досягнення яких утворені.
4. Найважливішою ознакою органу держави є наявність у нього компетенції— владних правомочностей певного змісту та обсягу. Реалізація органом держави своєї компетенції — це не тільки його право, а й обов'язок.
5. Згідно зі своєю компетенцією орган держави володіє владними повноваженнями які виражаються:
   а) у можливості видавати обов'язкові до виконання правові акти. Ці акти можуть бути нормативними або аками застосування норм права;
   б) у забезпеченні виконання правових актів органів держави шляхом застосування різних методів, в тому числі методів примусу.
6. Нарешті, орган держави бере активну участь в реалізації функцій держави, використовуючи для цього відповідні форми і методи.

Судова влада

      Судова влада — незалежна і самостійна гілка державної влади, яка здійснюється судовими органами..

     Органи судової влади вирішують правові суперечки між конкретними особами, а також розглядають справи щодо норм контролю, а саме: відповідності законів → конституції і підзаконних нормативних актів → законам. В окремих випадках ці органи дають тлумачення правовим номам, в основному нормам конституції країни, поза зв'язком з конкретним позовом.

Суди також виконують окремі посвідчуванні функції: визнання фактів, в окремих державах — зміцнення прав, коли для посвідчення потрібний доказ, що за складністю виходить за межі компетентності нотаріусів.

Судова система

       Судова система — сукупність судових органів певної держави, організована національним правом з урахуванням територіальності та, як правило, спеціалізації. Судова система в особі її посадових осіб— єдиний і повноважний носій судової влади.

        Судова система — частина державного апарату, але повинна володіти високим ступенем незалежності від інших державних органів. Вона виступає прбітром у спорах про право і основним важелем системи стримувань і противаг у державній владі.

        Побудова судової системи (тобто судоустрій) у різних країнах залежить від конкретних умов історичного розвитку судочинства, розміру самої країни, особливостей правововї системи. Проте, завжди і всюди основна задача судової системи — безпосереднє здійснення правосуддя.

       Судові системи розвинених країн часто передбачають розподіл судів на загальні та спеціалізовані — в залежності від характеру справ та особи обвинуваченого. Також, нормальним вважається наявність хоча б трьохінстанцій для перегляду справ і забезпечення ефективного оскарження рішень. Очолює систему головний суд країни — як правило, Верховний суд.

Суд

    Суд — державний орган, що здійснює правосуддя  у формі розгляду і рішення цивільних, кримінальних, адміністративних і інших категорій справ у встановленому законом конкретної держави процесуальному порядку.

.